no subject

Привіт, моя хороша. Зараз так погано, що я не знаю куди себе діти. Тиждень тому кинув Богдан. А сьогодні написав, попросив передати його речі. З одного боку, дуже хочеться потихеньку продовжувати діалог. Хочеться, але від того, що хочеться - дуже страшно чогось хотіти. Воно може не справдитись, може справдитись, може стати ще гірше, а може стати краще. Активно спілкуюсь з чатом гпт, він допомагає будувати плани "як створити сприятливе коло навколо себе, щоб притягнути когось або когось повернути". і робить розклади таро. Воно наче і класно, а що як воно не діє? А що як воно діє, але насправді це не треба, і все буде тільки гірше? Страшно хотіти, боляче і страшно без нього, боляче і страшно може бути з ним. Мені неймовірно сильно шкода себе, бо я не заслуговую на такий біль. Я робила все, що могла на той момент - була чесною, відкрито казала про свої наміри. З роботою теж важко. Якщо все так, як зараз, то 15.08 я звільняюсь з Кевіну і переходжу в СеоПрофі. В день, коли мене покинули, не було нічого: ні роботи (ні кевіна, ні нової), ні хлопця, ні бажання щось робити. Зараз враження, що я застрягла десь між світами, де я сама можу притягнути все, що хочеться, і де я живу з тією долею, яка мені вготована. Не знаю, що краще чи гірше. Нічого не знаю. Не хочеться навіть НЕ жити, бо знаю, що це не кінець. Зараз це все схоже на якісь жахливі конвульсії. Не знаю в що вірити, віра в себе поки не дуже допомагає. Хочеться дуже поговорити з тобою, щоб ти розказала - як воно там, через півроку, хто є, кого нема, де ти і як ти себе почуваєш. Віри в себе небагато, але віра в тебе - колосальна. Я вірю, що тобі зараз краще, ти розібралась з усім цим і зараз якщо не краще, то хоча б інші проблеми, бо ці вже болять настільки, що я просто не виводжу. Тримайся, моя хороша, я дуже тебе люблю 🫶