A letter from September 6th, 2020

Dear FutureMe, О, я просто опишу, що сьогодні було. У батьків завтра 24-та річниця весілля. У мене зараз у вухах грала пісня Martin Gaye - Ain't no mountain high enough... Послухай, воно того варте))) Молодша сестра та я розпитали її про той день. Вона розказала, що для неї це був ледь не найгірший день у житті. Щоб як тільки подумаєш знову вийти заміж, ставало страшно. Уся її розповідь була наповнена емоціями і саме тому хотілося слухати ще та ще. Але серед практичного я для себе винесла: - запрошувати лише тих, кого ти точно знаєш на таку подію; - не зважати на те, що хтось з родичів образиться і всім не догодиш; - просто розписатись хороший варіант; - (щось ще хотіла записати, але поринула в думки про якусь іншу штуку)... - згадала, жити окремо - ні у якому випадку з родичами Утім, необхідної для мене зараз інформації я наврядчи змогла почерпати. Як ставити емоційний опір проти жахливих родичів. Коли мама переказувала ці сутички, щодо весілля та після - аж передьоргувало від усього. Спочатку весілля хотіли провести наприкінці квітня. У травень чомусь поганий знак для весіль. Потім усе літо переносили, щоб могла приїхати мамина сестра. А вона приїхала аж в лютому. Організовували в основному батьки моїх батьків)) але нерви потрепали й так. Мама ледве змогла втиснути собі в дружки майбутню хрещену моєї старшої сестри. Знаєш, оце зараз думаю над всім цим і навіть знову писати немає бажання писати про це сміхотворне дійство. Якось воно не дуже лежить зараз. До речі, зараз карантин і нашому університеті зробили для старших курсів дистанціку. А ще враховуючи, що у багатьох могли бути збіги з вибірковими курсами (у мене в тому ж числі, виписувалась з випадкових процесів та фінансової математики, щось таке) то перший тиждень пройшов майже без пар. Я потроху проходила курс з Swift з Udemy. Читала різну літератури, але так нічого до кінця не довела. Вчора намагалась придумати собі вищу ціль ніж є зараз - закінчити університет. Дійшла до думки, що мені найбільше подобається ідея поступити ще кудись, за цим слідувала думка піти заробляти гроші на роботу. Для програмавання на ios відчуваю, що ще трохи практики треба взяти, хоча б майже за безкоштовно на freelance . А серед більш-менш привабливих - бариста, офіціант. Звичайно, за потреби корона з голови не впала піти на гіршу роботу. Але я хочу мати гідну для своїх знань та підготовки (навіть такої вялої). Щодо уінверситету - думала у напрямку медицину, дизайнерства одягу, права. Я розумію, що до багатьох з цих діяльностей у мене не лежить душа. Вони мені всього на всього до вподоби. Однак, я знаю, що наполеглива праця відграє роль набагато більше ніж просто талант. Внутрішнє бажання може швидко втратитись внаслідок різноманітних факторів. А хороша реалістична ціль та план до її досягнення, який виповнюється, навіть якщо через силу - варті всього іншого. Хочу поступити закордон - просто подалі від усього знайомого, потрапити в стресову ситуацію, з якої не буде ніякого іншого виходу, крім пристосуватись та продовжувати боротись. Куди саме? Там де буде можливість проживати вільно, самостійно, без загрози своєму життю. Оце обдумала надруковані слова - що власне здоров'я таки цінніше всіляких забаганок, бажання здобути ще грошей. Це наводить мене до думки , що треба продовжувати боротись з власним комплексом неповноцінності, полюбити себе, продовжувати закохуватись в інших, відпускати перші закоханності та й інші почуття. Повторювувати цю мантру кожного дня, щоб не розгубитись у ситуації, коли мене принижуватимуть, випробовуватимуть мою волю, рішучість. Коли потрібно буде відстоювати свої ідеали, коли вже боїшся сам в них вірити. Я не вірю, що ти постійно віритимеш у свою ціль. Іноді прийде цей підступний котик-хандра-апатія, що залишить тебе без сили та надії. І це момент буде ледь не найбільшою боротьбою. * Треба розглянути варіанти різноманітних найкращих вишів по світу. * Хочу взяти участь у волонетрській програмі - а одного разу потрапити на допомогу жінкам, що перенесли стихійне/людське лихо з можливістю надавати медичну та акушерську допомогу. * Хочу рік пропрацювати в IT-компанії та зрозуміти чи це моє. * Хочу зрозуміти, що для мене означає любити іншу людину, звикати до неї та просто знати, що у мене є підтримка. * Хочу написати свою курсову на цікаву тему. * Хочу розвивати свій голос та рішучість, аби стати кращою, ніж ті говірливі та харизматичні від природи "жовті" люди. * Хочу заробити на свою квартиру самостійно. * Хочу мати можливість їхати у подорож хоч на декілька діб як мінімум щосезону. * Хочу почати власну кав'ярню з онлайн-книгарнею та з простором для коворкінгу (а на фоні грає пісня "Reason to live - Kiss") * Хочу спроектувати собі квартиру або принаймні мати хорошенький чорновик для макету квартири. * Хочу мати ще одну класну подорож з сестрами та Машею (а може, ще запрошу свою Машу на подорож - вона теж класно вписалась би в нашу компашку, я впевнена) * Хочу займатись верховою їздою * Хочу займатись плаванням * Хочу займатись шиттям одягу для себе та вдосконалюватись далі * Хочу займатись малюванням, щоб мати можливість схопити момент у тому чудовому місці, куди я подорожую. * Хочу займатись вчити ще одну іноземну мову, а зараз хочу німецьку (треба в мами спитати, чи це можна організувати, бо я поки не маю надійних джерел доходу) * Хочу займатись боксом, аби бути впевненою, що зможу себе захистити, стати сильнішою та мати хоч таку конкурентність у житті - мені зараз цього дуже не вистачає. Зрозуміла сьогодні, що не привітала першого хлопця з днем народження, що мало бути в це понеділок, бо просто забула)) я нарешті досягла цього результату!!! Бо мене часто мучили думки про нього у плані, чому я припинила стосунки з ним, мій перший невдалий сексуальний досвід, що було неприйнятним для мене у нього, наскільки завищені мої очікування, чи потрібні мені ці довгі залицяння чи достатньо як тут одного дуже довгого поцілунку (на цей випадок відповідь на останній варіант - ні). Як там, ідеальний варіант - це одружитись на самій собі) Ще захотіла записати: я вже рівно 15 днів займайсь щоденно йогою. Спочатку ціль була стати в стійку на руках. Не вдалось, звичайно. А потім результат став гіршим ніж на початку, то я вирішила перейти на звичайні вправи) Yoga with Adriene та chilelavida - мої фаворити. Також сьогодні разом з мамою переглянули Pride and Prejudice на Netflix. Мені дуже сподобалось передивлюватись класику з мамою, ще й прочитавши книгу до цього. Вона мені ще порадила перегалянути фільм на основі однойменного роману Емілії Блант "Wuthering heights" (1992 випуску). Я залишу це на інший день. В один день/вечір не варто передивлюватись надто багато фільмів. Тож один - це хороша планка) Як і одна класична книга на тиждень! Зараз дочитую Скота ФітцджЕральда "Великий Гетсбі" - мені дуже подобається. Найбільше напруження було в моменті коли вони тільки мали зустрітись у будиночку Ніка вперше за 5 років. І мене це настільки тримало, що прям вся була в нетерпінні, що ж буде далі. І до всього цього додам, будь собою. Твої цілі збуваються) Просто без плану для цього твоєму життю знадобиться трохи більше час, ніж без нього. Не думаю, що сліпе слідування плану хороша ідея - відгалудження лише показуватимуть його могутність, плідність та стійкість))) Думаю, що цього ще не досить, але ...(*mischievous smile*) Люблю тебе! Без воску, PastMe