A letter from Jan 22nd, 2022

Аня , ти дура! Ти портиш абсолютно все. Я просто розбита через себе ж. Я не можу нормально їсти, спати , просто не можу існувати. Мені дуже тяжко. Я найшла людину яка цінить в мені все, і поступила з ним дуже погано. Я не знаю чи зможе він мене пробачити. Це вже ти будеш знати. Мені немає кому розказати. Я заради цієї людини готова просто на все. Я відмовилась від друзів, ставлю все на другий план , в мене в приорітеті тільки він. В мене це вперше так. І я поступаю як остання дура. Мені так боляче від цього , я просто не можу жити. Тяжко дуже. Я розумію шо роблю боляче йому і від цього мені ше гірше. Я не можу більше. Я відчуваю шо здаюсь. Нам залишилось два тижні на відстані (в мене зараз сльози по жопі течуть) і найбільший страх шо «ми» не доживемо просто ці два тижні. Боже мені зараз так боляче, я просто не уявляю шо буде якщо ми розійдемось. Я не можу про це думати. Мене це просто ментально вб’є. Я буквально плачу кожен вечір вже тиждень. Я дуже подудала, я не їм. Можу днями не їсти. Я бачу як він міняє відношення до мене , як стає холодним. Мені дуже страшно. Так було з Ярославом перед тим , як він почав мені зраджувати. Я боюсь. Мені вставати в 8 ранку , зараз майже 3. Я розумію шо не зможу заснути довго ще. Написала тільки що йому повідомлення в абзац. Бачу він тоже не спить. Напевно розказує комусь яка я хрєнова. А я ж сама винна. Знов задумалась над тим шо може статись. Я нікому так не потрібна як йому. І ніхто мене вже так сильно не полюбить. А потім я дивуюсь чого він мені не довіряє. Як я його люблю. Боже, да я нікого так раніше не любила. І зараз все порчу. А ше його бивша. Як мені страшно шо він все розкаже Данарі, а вона їй. Раміна йобнута вона все може зробити. І цього я боюсь. Я не знаю де цілеспрямована безстрашна я. Це все пише овоч який просто повільно гниє зсередини. Я прив’язалась до нього дуже , я просто без нього вже не зможу. Мені погано , мене тошнить. Це все нерви , а завтра ше в Поважську. Буде цирк. Він онлайн, не спить. А в Україні вже пів четвертої. Боже , Аня шо ти робиш. Я його втрачаю , я це відчуваю. Він не захотів сьогодні заснути під мій голос. Вперше за хз скільки. Я розумію як йому боляче. Я його недостойна. А я ше думаю за Німеччину. Боже, яка Німеччина ? Я просто хочу бути біля нього. Це все. А він вже напевно не хоче. Він вже не говорить як хоче мене побачити , не говорить про майбутнє. Він вчора намікнув шо я з ним через гроші, а сьогодні сказав шо не хоче поїздок , не хоче нічого робити. Я плачу просто я не знаю де ці сльози беруться. Він питає : в тебе насмарк? А я не можу сказати шо я ридаю цілими днями. Просто кажу : напевно. В мене піднялась температура через нерви. Я розбита. Думва вискажу все і стане легше, а ніхуя. Хочеться вбитись або провалитись крізь землю. Просто не існувати. Мені зараз нічого не треба. Просто він. Яка я дура, ше й так сильно полюбила.